ЧЕРВЕНЬ

БОРИС МОЗОЛЕВСЬКИЙ

І не жона, й не наречена —

 Ішли степами без доріг.

 І божевільні квіти червня

 Тобі тулилися до ніг.

 І яструб довго плив над нами,—

 Чого він плив, чого хотів?

 Зринали в небо цвіркунами

 Жита, від сонця золоті.

 Я цвів тобою і для тебе,

 І ти світилася в мені.

 В твоїх очах гойдалось небо

 Із хижим яструбом на дні.