пʼятниця, 3 квітня 2015 р.

Тане морений сніг…

Тане морений сніг, 
щось шепочуть струмки,
сирість в’ялих краплин
охолоджує плечі,
вже натомлений сам,
 
та невтомні думки
манять вперто в політ,
наче крики лелечі.

Серце лине на спів,
із полону грудей,
кров гаряча шалена
б’є напружено в скроні,
рветься з біллю нутро
 
в зграю пта́хів-людей,
щоб злетіти ключем,
заспівавши в розгоні.
Не утримати злет,
кліть занадто тісна,
не зв’язати вже крил,
 
не накинути пута,
вже курличе теплом
неминуча весна
і розтоплює лід
 
мрія в думах почута.
Гомін криком сурмить,
чути свист під крилом,
 
вітер рве навздогін
 
волі мить загнуздати,
О жаданий розгін!
 
Боротьба напролом!
За твій славний напій
ладен землю ковтати.


12.02.2013р. Василь Ковтун

Немає коментарів:

Дописати коментар