субота, 13 лютого 2016 р.

ЧИ МИ НЕЗРЯЧІ??? (Сумні роздуми про другу річницю Майдану...)

В майданних домнах плавилося рабство,
Що в кожен ген впустило метастази.
Гадали марно - випалим одразу
Заразу всю. Та вкотре мусим впасти.

І кров'ю знов стражденну кропим землю,
Що й так з небес дощем багряним плаче.
Чи наша власть не бачить сліз дитячих?
Чи ми незрячі й жертви ці даремно?
Ще надто темно. Воленька далеко.
Поміж облуд не чутно й слова правди.
Плекають зради ті, кого заради
Ми вчора куль ловили оберемки.
Нелегко йти наосліп. Темно в мізках.
Вже надто близько прірви дно пекельне.
О люде-люде, як собі постелим -
Так й спатимем. Чи ж совість наша чиста???
На чорнім листі кров не вигорає,
Волає в чорне небо, нами зранене...
Від нас залежить - жити під тиранами,
А чи народом вільним в ріднім краї!!!


12.02.2016
Наталія Крісман
(Цього вірша написано нині після відвідин каплички Героя Небесної Сотні Володимира Жеребного, що у м. Рудки...)

Немає коментарів:

Дописати коментар