Моя Україна І (Вірші про Україну)

Ігор Калиниченко

Моя Україно, кохана землиця, 
Вродлива і юна, як чиста весна. 
Дай людям напитись з живої криниці, 
Щоб ніжно дзвеніла у серці струна! 

Моя Україно, мій край синьоокий, 
З любистку і м'яти, роси і води. 
Блакитнеє небо і поле широке 
Лікують криваві у серці сліди. 

Моя Україно! Світання у полі, 
Вінок золотистий, ясна височінь. 
Багато пила полинової долі, 
Багато страждала, тепер- відпочинь! 

Моя Україно, розлогі смереки, 
Озерні гаї і безкрайні степи. 
В тобі передзвін обізвався далекий, 
Озвалось відлуння лихої доби. 

За тебе йшли битись на бій козаченьки, 
Стрільці Січовії, повстанці УПА... 
Поклали голівоньки браття рідненькі, 
Щоб зникла із серця солона ропа. 

За тебе земля обливалася кров'ю, 
За тебе гармати ревли у полях. 
Тебе захищали святою любов'ю, 
Щоб вийти на світлий і праведний шлях. 

Моя Україно! Тобі віддавали 
Красу і талант, молодії літа, 
А кляті собаки глумились, плювали, 
Терзали тебе, моя ненько свята. 

Моя Україно, народ мій коханий, 
Брати-українці, мої земляки! 
Мерщій поєднаймо серця полум'яні 
На вічні роки і прийдешні віки.