Я так втомилася від світу...

Алла Степаненко

…Новий світ,  Дивний світ
Просить в ниву посіяти зерна.

 Олесь  Бердник

1
Я так втомилася від світу,
Від галасу і суєти,
Що хочеться росою вмитись
І в трави горілиць лягти,
Заплющить очі…
І злетіти
На крилах думки у блакить,
Вітати сонце, хмари, вітер,
Себе забути хоч на мить…
Метеликом з квітками гратись,
Літати бджілкою в садку,
А потім солодко дрімати
Серед конвалій в холодку.

2
Якась я зробилась блаженна…
Як вперше у світі світає.
Душа ж моя, дивом спасенна,
Осанну комусь-то співає.
Кому б то? Не буду гадати,
Душа ж не даремно співає,
Вдягається в світлії шати,
Голівку віночком вінчає.
На серці так легко і чисто
В обіймах духмяного цвіту;
А в душу так ніжно-зористо
Задумлені очі світять.

3
«Наші сірі будні»…
Хто назвав вас сірі?
В мене ви блакитні, юно-весняні,
Ранками лункими – росяні і щирі,
Втомою вечірньою – відгуком в мені
Мої будні рідні, працею багаті,
Любо мені з вами, ви мій плідний час,
Життєдайні будні, мрією крилаті,–
Ні на що у світі не зміняю вас.

4
Я втечу у молодість,
 в яблуневий сад,
де в осіннім золоті
 яблука висять,
де трава сріблястая
росами горить,
і в найвищій радості
зупинилась Мить.
А в думках і помислах
весняне крило
яблуневе зернятко
сонцем обняло.
Упаду тим зернятком
в яблуневий світ,
яблунькою юною
уберуся в цвіт
і вросту у солодість…
Буду наливать
у вогнистім золоті
яблук благодать.

5
Небо синє, небо синє
кличе, манить в сні дівчину
покликом здаля.
А журавка тихо плаче,
бо журавлика не бачить –
свого журавля.
Ой журавлю, покажися,
серця піснею торкнися
на світаннячку.
Вийду я хутчіш із хати,
буду радо зустрічати,
ой коханнячко.
Полечу я в небо синє,
у обійми журавлині
наречено-ю,
на рушник з тобою стану,
ми засвітим новий ранок –
доленьку сво-ю.
Ой пробачте, мамо й тату,
вибач люба, мила хато,
свою доненьку,
до вас буду прилітати,
щедро, рясно вас вітати
ясним соненьком.
Я покличу вас в дорогу
до чарівного порогу,
в Зоряний наш дім,
там, де мрії всі здійсненні,
в серці радість і натхнення –
в серці молодім.

6
Зроби своє життя своїм
І ти відчуєш смак свободи.
Пісенно зашумлять гаї
І задзвенять весняно води,
І світло сонячне небес
Рікою в серце переллється
І Слово осінить тебе –
В душі Молитвою озветься.
Зроби своє життя своїм!