Дим

Тихим шелестом при щоці

Мокнуть холодом папірці,

Обривається нитки слід,

Не сховатися від привидь.

Позолотою вкрито двір,

Мідним попелом із сузірь,

Занесло вогні навісні,

Помирає все до весни.

Замело всі іскри у дим,

Стало важко дихати з ним.

Як би то скрутитись клубком?

Не затопить сутінків ром.

Автор: © Маріанна