Василь Ковтун
Ледь засвітило небо ясне,
Ледь промінь сонця дав тепла,
Як Україна - діва красна
Дітей до бою повела.
Ще не цілований хлопчина,
Ріденькі вуса молоді,
Залишив у журбі дівчину -
Країна-ненька у біді.
Уклін землі, як вчила мати,
Як дід Тарас заповідав,
І рушив ворога долати,
Козацьку пісню заспівав.
В очах ні страху, ні сльозини,
Лиш туга серце ріже вщент,
За бідні гноблені родини,
Пішов з гвинтівкою студент.
А поруч з ним-такі ж спартанці,
Душею сповнені тривог,
Пішли на смерть свободи бранці,
Як повелів всевишній Бог.
Щоб там у полі мами-неньки,
Біля святих і рідних Крут
Пробив багнетом їх серденьки
Жидо-москальський вражий спрут.
Щоб кров убитого студента
У рідну землю потекла,
Щоб дух чекістського агента
Навік країна прокляла.
Щоб ми, нащадки тих героїв,
Пили їх кров з глибин криниць,
Щоб колос червонів від крові,
В полях засіяних пшениць.
Щоб наші внуки пам’ятали
Яка на смак студентська кров,
Щоб ми повік не дозволяли
Чужинцям гнобити нас знов.
29.01.2012р.
Немає коментарів:
Дописати коментар