Еміль Дубров: У літню спеку, в дощ і в сніговій...

У літню спеку, в дощ і в сніговій,
Коли пронизує колючий вітер душу 
Стою на чатах, я ж бо вартовий!..
Бо я, ще не похований... Я мушу!

На Сході тут, по кручах і ярах,
Таких як я, мабуть, іще багато,
Чий, не похований від Іловайська, прах 
І вдома, ще чека старенька мати.

Бо ми зависли поміж неба і землі,
Ми ті, хто ,,Зникли безвісти,, ...пропали...
Так не буває! Ми не згинули в імлі!
Ми - є!!! Ми тут, за землю рідну впали!!!

Зотліли, просто неба, вже тіла,
А наші душі не найдуть спокою,
Уже не раз калина розцвіла,
Не раз кохана вмилася сльозою.

А ми все тут... Знайдіть же нас! Знайдіть!!!
Хоч закопайте в землю наші кості,
Щоб наші душі вирвались з лахміть 
І полетіть змогли до Бога в гості!

09.10. 2016 р. Еміль Дубров

Тим, хто,,Безвісти пропали,, ...