Синочку
Надія Таршин: Про царя Поганина...
Надія Таршин: Святий вечір
Я тобі розкажу...
Надія Таршин: Країна, ніби іподром
Надія Таршин: «НАДІЯ»
Квітували весну – осінь дерева і квіти…
Принцип макітри
мати на чиєсь плече…
Свої вірші про війну читає Надія Таршин
Душа моя не відчуває віку…
Нова влада стару хає…
Усім матерям Росії
Знайома мудрість нам народна…
Мадам (Розмова з дзеркалом)
Рідненька голову схилила…
Пошана матері велика…
Іде дідусь і винувато усміхається…
Ми не розбещені були…
А Бог нам допоможе. У це я свято вірю…
Луг
Запах картоплі смаженої на болоті
Жебоніла тиха розмова
Зупинися ти, Каїне клятий...
Дуля вам не Ураїна...
Ми так довго терпіли…
І прийде на страдницьку вулицю свято!
На втіху нашим ворогам
Усе навкруг закутане снігами…
Дива на світі - є...
Погоничі пригнали віслюків…
Підла влада, ниці вчинки…
В молитвах їх не відспівали…
Знов думки, немов у вирій журавлі
Як далі ловитимеш гави - не стане у тебе держави
Вставай, народе, піднімайся…
Була та хата на дітей багата
- Народе наївний, до скону терплячий…
Надія Таршин
Підписатися на:
Дописи (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар