Пошана матері велика…

Цей вірш я присвячую матері у якої на війні двоє синів - Марії Подобній.

Пошана матері велика,
Яка зростила Чоловіка.
Що камуфляж свій одягнув,
Пішов на кляту цю війну.

А коли двоє вже синів
В неоголошеній війні,
Яка тривога серце крає,
І миті спокою немає.

Робота не іде у руки,
У серці лиш чекання муки –
І до воріт, і у вікно
І нині їй усе одно,

Що не дополено в городі,
І лад не навела в господі…
Одна лиш думка, як вони?
ЇЇ кровиночки - сини.

Сльози удень і уночі,
І болем серденько кричить,
І руки підняті до Бога,
Щоб захист був і допомога…

У цій війні, як на війні –
Воюють з двох сторін сини.
І з двох сторін їх матері –
Поклони б’ють аж до зорі.

10.05.2015р. Надія Таршин.