Була та хата на дітей багата

Старенька  хата,  дерев’яна  хата,
Яку  ще  встигли  до  війни  звести.
А  на  причілку  -    мальва,  рута, м’ята
Краса  така  –  очей  не  відвести.


Була  та  хата  на  дітей  багата,
Достатків  в  ній  ніколи  не  було,
У  діда  й  баби  –  семеро  по  лавках,
А  нас  у  мами  троє  вже  росло.

Та,  може,  так  судилося  тій  хаті,
Чи  місце  вже  таке  було,
Бо  діти  в  ній  народжувались  славні
І  працьовиті  на  усе  село.

Уже  давно  квартира  в  мене  ,  дача,
Та  кожен  рік  лину  в  свої  краї,
Де  жде  мене  батьків  старенька  хата
На  рідній  з  діда-прадіда  землі.

Надія Таршин