Василь Ковтун (НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ)
А на нашому подвір’ї,
Де гегочуть гусі,
На пеньочку притулились
Дві старі бабусі.
І нема вже чим насіння
Лузати-довбати,
Залишається новини
Кожній розказати.
От одна з них говорлива,
Не зважа на гуся,
Українською красиво
Мовила бабуся.
А чи ж чула ти сусідко
Про таку відраду,
Що ті кляті дармоїди
Знов зійшлись у Раду?
Прилітала важна птиця,
Видно-не ворона,
Сам здоровий як копиця,
А всюди охорона.
Я подумала приперли
Якогось агента,
А то, бачите, привезли,
Тіло президента.
Той наплів про перемоги,
Про якісь достатки,
І якби не він при владі,
Не було б порядку.
Про багатства України,
Про її заводи,
Що не все ще прихватили
«На благо народу».
Про науку, про природу,
Підприємців згадка…
І ні слова про Межгір’я,
Де у нього хатка.
Але ж ми з тобой, подруго,
Знаємо напевно,
Наша пенсія пішла
На ту хатку-ферму.
Та послухати лишились
Смішного гаранта
Лише купка халуїв,
Та ще музиканти.
Бо знайшлись і інші хлопці,
Що скрутили дулю,
В залі крикнули «Ганьба»,
Та й пішли за Юлю.
Отакий собі демарш
Лиш підтвердив сварку,
Хоча де-хто із демаршів
П’є із ними чарку.
Потім вийшов на трибуну,
Важний як павлин,
Голова для всіх голівок,
Прізвище Литвин.
Цей уміє побазікать,
Бо научний ледар,
І тримає ніс по вітру,
Завжди куди треба.
Щось спатякав як болить
В нього за країну,
Та звучало мов свербить
Десь вище коліна.
Так повів научну мову
Про майбутнє в Раді,
Не второпати нічого,
Та всі були раді.
Ну, а далі почалось,
Наче мухи в банці,
Загуділи, зашуміли
Народні обранці.
І таке там гомоніли,
Таке там співали,
Що немов їх напоїли,
Закусить не дали.
Про якісь шалені гроші,
Літаки і труби,
І що гроші з’їли воші
Били себе в груди.
Що голодні сірі вовки
Отари порвали,
І тому на м’ясо в світі
Ціни такі стали.
Що в городині зросла
Золота капуста,
І хай ті її гризуть,
В кого в хаті пусто.
Що ледачий гордий півень
Курочку не топче,
І тепер дешеві яйця
Та ніяк не квокче.
Що якась там біла леді
Вперла їм заразу,
І нещасні олігархи
Бідніють без газу.
Що вже західні сусіди
Подались в Європу,
Ну а нам за ці свободи
Лише світить в ж…пу.
Про якісь там вертольоти,
І для них майданчик,
І рукою все махав
Там якийсь тушканчик.
Хто з ким в сауну сходив,
Як зіграв в більярди,
Хтось на євро запросив
Вже нові мільярди.
А почула б ти, сусідко,
Як вони говорять,
Як паплюжать рідну мову,
Та що з нею творять.
Що за слово «кровосися»?
З якої це мови?
Чи той автор не ходив
Ніколи до школи?
Та зате він пропонує
Взяти нам лопати,
Та на поле йти швиденько
Капусту копати.
І подумай-ну не сором
За нахабне свинство?
Ми ж з лопат тих не вилазим
З самого дитинства!
І хай Бог мене простить,
Скільки ж там придурків,
Не то цирк, не то дурдом,
Не то сходка урків.
Я від того балагану
Ледве не здуріла,
Закрутилась голова,
На сідниці сіла.
І скажи мені, кума,
Що мене попутало?
Ну хіба я не дурна,
Що про все це слухала?
Ані слова ж не звучало
Там для нас з тобою,
Бо народні депутати
Заняті собою!
Через клятих дармоїдів,
Щоб вони сказились,
Без обіду і вечері
З дідом залишились.
Бо коли я на сідницях
Бовдуром сиділа,
Борщ, вареники, куліш,
Все в печі згоріло.
Тож пробач, люба сусідко,
Що тебе спитала,
Чи не зайдеш для нас з дідом
Хоч кусочок сала?
Може сало українське
Нервам допоможе,
А щоб слухати їх більше?
Та борони Боже!...
Я ж в садочку працював,
Яблучко там хрумав,
Цій розмові свідком став,
Та й таке подумав:
Не шукайте в тих героях,
Народних обранцях,
Як і чим вони смердять,
Бо ми теж засранці.
Хто відправив їх туди
Красти наші гроші?
Тож у дзеркало погляньте
Які ми хороші.
От і маємо тепер
Нечистих на руку,
Але маємо, бабусі,
Ще й життя науку.
Тож лишається для нас
Таку владу гнати,
Замість них з простого люду
Лідерів обрати.
Хай ведуть по-українськи
Всі діла і справи,
Щоб як ми старенькі станем,
Їх добром згадали.
11.08.2011р.
Немає коментарів:
Дописати коментар