Дива на світі - є...

Ох Женько, моя Женько,
Дитинство ти моє,
Яка я вдячна долі,
Що ти у мене є.

Багато років разом
У щасті і біді...
А дружба все міцніє,
Хоч ми немолоді.
Коли з тобою поряд -
Спокійно так мені,
Немовби повернулись
Далекі юні дні:
Коли було нам легко,
Батьки були живі,
Життя цвіло ромашками
У запашній траві.
І ми з тобою мріяли
І вірили в дива...
У пам'яті далеке те -
Яскраво ожива:
Ось плентаємось в школу 
В гумОвих чобітках,
І перші наші “шпильки”
Незвичні на ногах.
А ось біжИмо з танців
По пояс у траві,
Тікаємо від хлопців,
Бо строгі матері.
Чи пісню в твоїм домі
Ми знову завели,
Батькам нашим хорошим
Ми зайві не були.
Ось сукні моя мама,
Однакові для нас,
З любов'ю вкотре шиє -
Дивує ними клас.
В бригаді малоліток, 
Таких, як і самі,
Вантажимо вагони -
Романтики смішні.
Хоч потім і дороги
У нас нарізно йшли,
Серцями нероздільно
З тобою ми були.
І з первістком синочком
До тебе ми спішим
Милуєшся дитям моїм, 
Так нібито своїм.
І торохтить “кравчучка”,
Підскакує, скрипить,
Ми на вокзал Ідемо,
Хоч місто міцно спить.
І я бурчу тихенько:
- Таксі були б взяли.
-П'ять гривень також гроші,
Ми не з панів – пішли.
Чалапаю слухняно,
Твоя хода легка.
Сльоза на моїх віях
Солона і гірка. 
І вдячність переповнює
Усе єство моє -
Уже не сумніваюся:
Дива у світі — Є!

2010р. Надія Таршин