Рідненька голову схилила…

Болять як мамині літа, цей вірш я написала, коли мама була жива.

Рідненька голову схилила,
Зронила руки на коліна.
Кудись пішли краса і сила,
Підкралася зими година.

Болять як мамині літа,
Хотілось би, щоб молоділа,
І осінь гріла золота,
Робота у руках кипіла.

Щоб радість тішила не мить,
І сум долала не сама,
Щоб знову мило було жити,
В душі розтанула зима…

2000р. Надія Таршин