Тріск. Громовиця. Поливає дощем…

Тріск. 
Громовиця.
Поливає дощем,
На ганку налякані діти,
Зігрію їх ніжно теплим плащем
І буду між ними сидіти.

Даремно пручатись
Шаленій грозі -
Потугу небес не здолати,
У тій неосяжній холодній сльозі
Є мить за життя погадати.

Ось тут мої зерна, 
В домівці врожай,
В засіках - щедроти від Бога,
Сиди і радій, і на дощ не зважай,…
Та б’ється у душу тривога.

І грім, як гармати,
І дощ – автомат,
І краплі стріляють, мов кулі,
І кожен той постріл лякає стократ,
Нарізавши рани і гулі.

Страшно. 
Тривожно.
Серце щемить,
Шлю думу в молитві Творцеві,
Укрий же, мій Боже, і тих у цю мить,
Хто зливи ковтає свинцеві.

16.05.2014р. Василь Ковтун