Народе наївний, до скону терплячий…

Народе  наївний,  до  скону  терплячий,
Уже  прозріваєш,  ціну  всьому  бачиш.
Хоч  топлять  тебе  в  алкогольнім  безмежжі,
Городять  з  брехні  –  небачені  вежі,
Ти  хоч  помаленьку  –  з  закруту  виходиш,
І  жити,  творити  ще    силу  знаходиш.


І  молодь  не  всю    удалося  споїти,
На  голку  усіх  -  не  вдалось  посадити,
Корупція  теж  не  усіх  нас  роз’їла  –
І  зріє  у  душах  небачена  сила,
Яка  до  пори.  здається,  дрімає,
І  спокою  ситого  усіх  їх    лишає.
Чим  більше  зберемо  ми  гнівної  сили,
Тим  дужче  рване,  їх,  «добродіїв  милих»
На  землю  іде  -  нове  покоління  –
Вони    утомились  від  цього  розтління,
Вони  хочуть    жити  по  інших  законах,
Не  гнутимуть  спину  за  безцінь  до  скону.
І  хто  з  них  не  здався  у  цьому  бедламі,
Що  всіх  нас  накрив,  мов  безжальний  «Цунамі»,
Знайде  в  собі  силу  і  гідність,  і  волю  ,
З  недолею  лютою    -  стане  до  бою!

07.01.2010р. Надія  Таршин