Як далі ловитимеш гави - не стане у тебе держави

 Віками  над  нею  знущаються,
 Розтоптують  і  не  каються
 Недоумки,  блазні,  чужинці...
 Ми  терпимо  -  ми  українці.

 Та  годі  терпіти,  мій  брате,
 Встань  мову  свою  захищати,
 Як  далі  ловитимеш  гави  –
 Не  буде  у  тебе  держави!
 Очуняйсь,  протри  ти  очиці
 І  чистої  випий  водиці,
 Бо  тим,  хто  тебе  спокушає,
 Їм  діла  до  тебе  немає.
 Їм  треба,  щоб  жив  ти  в  дурмані,
 Навкруг  щоб  дурні  були,  п’яні…
 Затьмарений  розум  і  воля...
 Потрібна  тобі  така  доля?
 Бо  мова  -  це  лише  початок.
 Війну  проти  нас  розпочато!
 Які  ми  тоді  українці?!
 На  рідній  землі  ми  чужинці.
 Історію  нам  набрехали
 Імперські  кати  і  вандали  -
 І  досі  тримають  у  путах,
 Братерська  любов,  як  отрута.
 Все  згадуєм  "рай"  ми  химерний,
 А  "рай"  той  був  дутий,  фанерний,
 Накоїв  багато  нам  лиха,
 Тому  і  розпався  він  стиха...
 Я  дуже  прошу,  любий  брате,
 Не  дай  себе  знов  загнуздати.
 Хотіли  ми  іншу  державу,
 Яка  б  мала  совість  і  славу,
 Якій  і  до  нас  було  б  діло,
 Керовану  мудро  і  вміло
 У  тих,  хто  дорвався  до  влади,
 Не  варто  просити  пощади.

 Народ  для  них  мотлох,  тупа  біомаса,
 Та  ще  і  до  спокус  стає  дуже  ласа,
 Зацькований  бідністю,  підлістю  влади,
 Годує  усі  корупційні  посади.

 Яка  йому  мова  –  на  шлунок  голодний?
 Тому  і  стає  в  нас  «язик»  знову  модний.
 Не  маємо  права  так  жити,
 Державу  нам  треба  творити!

 28.08.2012р.  Надія  Таршин