Жебоніла тиха розмова

Жебоніла тиха розмова.
Наш сусід, мабуть,спав - затих,
А вона – про дітей, корову,
І усі негаразди сільські.

І про те, як нелегко жити,
Бо немає грошей у них,
Часом вовком хочеться вити –
Не працюють і п’ють сини...

І нікому немає діла
До усіх негараздів цих.
Розмовляла, в задумі сиділа,
А вагон зачаївся, притих.

Витирала краєчком хустини
Накипілу гірку сльозу,
Погляд світлий, як у дитини,
Щиро нам про свою біду.

І тремтіли натруджені руки
Від образи на це життя...
І за що їй усі оці муки,
І за що їй таке маяття?

2001р. Надія Таршин