На трясцю він?

Січеславці Зої Кулик                 

Я не вірю вже січню ні в чому:

Обіцяв і сніги,  й холоди…

Звідки дощ цей узявсь, невідомо:

Три доби вже підряд зарядив!

Сніг вчорашній, скажіть мені, де він?

Світ в тумані довкруж, як в диму.

Я б повірив, напевне, дощеві,

Тільки як ти повіриш йому?

Не було, не було, і будь ласка:

Скрізь струмки, наче в гості весна.

Але січневі березня маска

Не пасує, бо справді смішна.

А він, бачте, зайшовся сльозами.

Чи комусь, може, звичніш – слізьми…

І чого б не сипнути снігами

Середульшому сину зими?

Розпустилися діти до краю!

І стоїть геть зарюмсаний день.

Ще надію на лютого маю…

Тільки лютий той бозна ще де!

Поперек аж тріщить на негоду.

Та радію надії одній:

Від дощу, може, щось та уродить.

Бо на трясцю інак він мені?!

Іван Левченко, першодрук, 18 січня 2013 року