субота, 19 січня 2013 р.

На трясцю він?


Січеславці Зої Кулик                 

Я не вірю вже січню ні в чому:
Обіцяв і сніги,  й холоди…
Звідки дощ цей узявсь, невідомо:
Три доби вже підряд зарядив!

Сніг вчорашній, скажіть мені, де він?
Світ в тумані довкруж, як в диму.
Я б повірив, напевне, дощеві,
Тільки як ти повіриш йому?

Не було, не було, і будь ласка:
Скрізь струмки, наче в гості весна.
Але січневі березня маска
Не пасує, бо справді смішна.

А він, бачте, зайшовся сльозами.
Чи комусь, може, звичніш – слізьми…
І чого б не сипнути снігами
Середульшому сину зими?

Розпустилися діти до краю!
І стоїть геть зарюмсаний день.
Ще надію на лютого маю…
Тільки лютий той бозна ще де!

Поперек аж тріщить на негоду.
Та радію надії одній:
Від дощу, може, щось та уродить.
Бо на трясцю інак він мені?!

Іван Левченко, першодрук, 18 січня 2013 року

Немає коментарів:

Дописати коментар