Вже пролісок пробив закляклий сніг,
Земля біленький кожушок скидає,
Весняна повінь стелиться до ніг
І промінь сонця у віконце заглядає.
Щось поспіхом розказує струмок
На мові звуків і малюнків бульки,
Немов закоханий подався у танок,
Отримавши цілунок від бурульки.
Веселу пісню затягнув співець,
Купаючись у сонячній краплині,
Весні радіючий трудяга-горобець,
Скликаючи у зграї журавлині.
Пухнастий котик, мов туманна мла,
Ліниве тіло примостив на ганку,
Напившись хмелю ніжного тепла,
Смакує суть незвичного сніданку.
Гучна з санчатами розхристана юрба
Востаннє з гірки – а я їм вслід радію,
І в тому галасі натомлена журба
З весняним подихом пробуджує надію.
14.03.2013р.
Немає коментарів:
Дописати коментар