Надія Таршин: Країна, ніби іподром

Сумнішають мої надії,
Зневіра в серце заповзає,
Поневірянням нашим, Боже,
Не видно ні кінця, ні краю.

Країна, ніби іподром,
А рисаків на нім немає.
Без грунту ставки... а ростуть...
На кого ставити - не знаєм.

Кожен виборює поки що
Маленьке щастячко для себе,
До нас нема нікому діла –
Їм тільки голос наш і треба.

Торги пройдуть - кінці у воду...
А там - трава хоч не рости.
Ізнов набридлому народу
Будуть прописані пости.

На кін поставлено усе –
Земля, і мова, і людина.
Як соромно тобі за нас,
Моя надіє, Україно.

Душі тривожна порожнеча...
У кут безвихідь заганяє...
Із зачарованого кола
Поки що виходу немає…

19.10.2012р. Надія Таршин

***

Човпуть на вибори старенькі –
В одежі давній і благенькій,
Хоч намагались чепуритись,
На ноги боляче дивитись.
В подертих капцях і калошах –
Таке у них життя хороше.
Тепер з’явилася надія,
Що «Опоблок» – новий месія,
Усе відніме, переділить,
Добра цього і їм уділить.
І заживуть вони багато,
На вулицю прийде їх свято.
О, милі дідусі, бабусі -
Усе пройде у звичнім дусі –
І вас укотре розвели,
Наобіцявши, що могли.
А ви довірливі, мов діти...
Святе бажання – добре жити,
Хай розум не перемикає,
Бо той, що вам це обіцяє,
У серці Бога він не має.
Як він поверне вам країну,
Коли робив з неї руїну.
Останній шанс – бути при владі,
Ви їм дасте – і вони раді.
У вас – наївних до смішного –
Не буде крім калош нічого.

НадіяТаршин

***

Ми так довго терпіли, Господи,
І наругу усю прощали,
Душі нам брехнею калічили,
Вороги за непотріб мали.

Вивільняємося від мороку,
Пробираємося до світла,
Піднялися усі сини твої,
Щоб країна жила і квітла.

Подай силу для Перемоги,
Боже, праведний і високий.
І на нашу, хоробру землю
Подаруй і добро, і спокій.

16.01.2015р. Надія Таршин