Я помилився , я ослаб

Дмитро Борзаниця

Я помилився , я ослаб.

Я розгубився і злякався.

Я зрозумів; історія могла б

Змінитись. Якби ж то не боявся .

Ми боїмось себе, душі своєї,

Шукаєм оправдань собі завжди.

І дійсність нам страшна, ховаємось від неї

Й життя проходить не поймеш куди.

Воно тіка від нас стрімким потоком,

А ми не можемо покластися на себе.

Підказок все ждемо, на них усі надії.

Подумай, чи в них є тобі потреба?

Ну що, скажіть, нам дасть життя ідея,

Вона нас зрадить, бо її нема.

Це наша видумка, омана, панацея.

Се все лишень густючая імла.

Знайти себе ми маємо по-перше.

Та се ж так важко - про усе забути.

Забути про мету, про біль, про радість,

І головну життєву суть збагнути.

Навіщо ми питаємо. Заради чого

Народжуємося в таких стражданнях?

Що маємо зробити і для чого?

Чиї в житті втілити сподівання?

А чи життя не є вже самоціллю?

Говоримо: для того все, щоб жити.

Тож чи не маєм бути ми всі вільні?

Чи нам не треба кожну мить ловити?

Не будь ти просто глядачем стороннім

В красі життя, у смутку розчинись.

Ти є життя! Ти є його метою!

Відкрий себе, для себе обновись!

Ти є і був, себе уже не зміниш.

Навіщо ж ці страждання – це пусте.

Ти є в цю мить, і це найголовніше.

Змагатись вистачить, бо ж так й життя мине!

 1 лист. 2003 http://www.borzoj.org.ua/