Роки летять, мов в небі хмари

Василь Ковтун

Роки летять, мов в небі хмари,

 Несе їх вітром десь у даль,

 І вже здаються за примари

 І той майдан, і його шаль.

 Спливли у небуття намети,

 Горнятко чаю, бутерброд,

 Холодні снігові замети,

 В тривозі зморений народ.

 Вже стерто з пам’яті хвилини,

 Коли безкрила дружня рать,

 Ключем небесним журавлиним

 В собі несла свобод печать.

 І в той політ бажання й волі,

 У вир живих святих сердець

 Злітались трутні, мухи й молі,

 Щоб запаскудити вінець.

 Співали разом за свободу,

 На вірність клятву присягли,

 І треба ж доброму народу,

 Щоб зграю в стадо запрягли.

 Аби ж то знати власну долю,

 Аби ж пророками зрости,

 Не віддали б тим гнидам волю,

 Не мала б зрада прорости…

 Ще більше кровоточать рани,

 Ще більше душу рве печаль,

 За журавля, що здав майдани,

 Продав сумління, зграю й шаль.

 Тепер лиш пам’ять душу гріє

 Про журавлиний славний клин,

 Про той політ, де воля зріє,

 Де пахне свіжий апельсин…

 Роки летять, як в небі хмари,

 Несе їх вітром десь у даль,

 Вже журавлів скували нари,

 Вже молі проточили шаль…

24.03.2012р.