Квітка-Україна (Вірші про Україну)

Ігор Калиниченко

Як радісно ввечері стежкою йти 
У синім степу поміж трав кучерявих, 
І квітку чарівну у лузі знайти 
В сріблястім вбранні діамантів яскравих. 

Наповнює душу п'янкий аромат, 
В гаю солов'їна мелодія ллється. 
У тиші ночей і в грому канонад 
Ця квітка ясна Україною зветься. 

Я ніжно до серця її притулю, 
Відчую кохання і болісну муку, 
Побачу село й рідну хату свою, 
Криницю, садочок і мамині руки. 

Як вогник у нашім нелегкім житті 
Ця квітка для нас неповторна, єдина. 
Як сонце, сплелись пелюстки золоті, 
Немов пресвята українська родина. 

Розлогі смереки, квітучі поля, 
Блакитний туман і сади яблуневі, 
Це все- Україна, кохана земля 
З ясними очима джерел кришталевих. 

Цвіти, розквітай кольоровим вогнем, 
Любов'ю наповнюй серця незігріті. 
З тобою ми щастя жадане знайдем, 
Для мене завжди ти найкраща у світі!