четвер, 14 лютого 2013 р.

Смерть Івана Сірка



Борис Мозолевський

Був місяць травень.
Пахло молоком.
В заплаві білі лебеді ячали.
На пасіці вмирав Іван Сірко -
Гроза татар, погуба яничарів.
У Грушівці молились матері,
Звертаючись по диво до ікони.
І, голову схиливши, край зорі,
Немов людина, плакав сірий коник.
Стояла вже кістлява із серпом,
І янгол сів над Бейкушем на кручі.
На пасіці вмирав Іван Сірко,
І бджоли мед збирали з груш квітучих.
А де ж та сила, що вела на бій?
Набився в очі морок пелехатий.
І шабля гостра, і сухий набій,
А руку на кістляву не підняти.
Мов і не мчав ще вчора на коні,
Од вітру аж стелилась чемериця!..
Лишаю мало дітям і жоні,
Бо все життя прожив для товариства.
Агов, братове січові орли!
Озвіться, де ви, з ким ішов за віру?..
Одні у Дикім полі полягли,
А інших погноїли по Сибіру.
А треті - щоб в колисці ви сконали
До того ще, як м'яти вам траву! -
Брат брату оселедці постинали,
Не змігши поділити булаву.
Люблю тебе, веселий мій народе,
За відданість роботі і борні.
За вдачу заповзяту і за вроду,
За слово влучне і дзвінкі пісні!
Ми другу люльку віддамо й кресало,
Як пить - то пити, битися - то бить.
Але щоб у сусіда товще сало -
Оце вже зась! Ходім його топить!
Того й нас б'ють то ляхи, то ординці,
Того й нас гноблять всі, що ми дурні.
Вам завтра залишитись наодинці -
Потопитесь у власному ж лайні!
Один з-поперед одного - в лакизи,
Аби вгодити батечку-царю.
Продажні шкури, сміття, блюдолизи!
І це за вас я йшов колись на прю?
І це народ, що й дідьку не покориться, -
Мов окунці, вплива у ятері?
Брати мої, та що ж це з нами коїться?
Невже на це нас родять матері?
Господь вас від спокуси одведи,
Від пихи, від омани, від облуди.
Тримайтесь брат за брата, як жиди,
Бо щастя вам на цій землі не буде.
Молюся, боже. Боже, не губи
Сиріт своїх, обласканих Москвою.
Та розуму вклади їм під чуби,
Щоб думали хоч трохи головою.
Щоб хоч на день дивилися вперед,
А не жили, чим бог пошле сьогодні.
Земля гуде, - збирають бджоли мед.
І не тому збирають, що - голодні.
Покладено їм - дбати про життя.
А и лише співаємо вівати.
А ми і те, що маєм, до пуття
Не вмієм ні любить, ні шанувати.
Та де було й навчитись нам, рабам,
Серед цькування, підступу і знади?..
Простіть мене усі, кого рубав
Під Перекопом, не простивши зради...
Знов підступа до серця печія...
Вам легше, хто живе у хаті скраю!
Не я рубав - рубала лють моя!
Чи правий був? Як би ж то знать! Не знаю...
Блаженні всі, у кого совість спить!
А я свою не збуду й за дукати.
Не плач, мій коню. Може, бог простить, -
Не довго вже лишилося чекати.
Усе прийму, бо що було - було.
Вклонися Січі, вірний мій товариш.
Життя - мистецтво, а не ремесло.
Раз проспівав - назад не проспіваєш.
Чи слід лишу, чи в забуття порину?
Надіюся, хоч, може, й без надій.
Лиш ти, мій болю, ти, моя Вкраїно,
Живи в добрі, святись і молодій.

2 коментарі:

  1. Потужно! І боляче, бо правда, бо такі ми й досі, бо не вчимося. На жаль, і сам Сірко зрадив Гетьмана Івана Виговського і завадив взяти Москву, звідки вже й цар утік. І таких зрад було й було в минулому. Якби ж то в минулому - сьогодні (озирніться на вибори за 30 років незалежності) і, схоже, завтра і завжди!? Боже, не губи сиріт своїх, обласканих Москвою...

    ВідповістиВидалити
  2. ПЕКТОРАЛЬ
    Любив зі степом розмовляти Мозолевський,
    Умів розгадувати шепіт ковили,
    В думках бродив, немов отаман Калнишевський
    Проміж курганів історичної імли.

    Його скарбниця золотої пекторалі –
    Сакральна знахідка і унікум віків.
    А скіфський дух космогонічної скрижалі –
    Візитна картка етнографії з років.

    Елітний спадок ювелірної прикраси
    Дивує, вабить найдосвідчених митців.
    Провидець часу горельєфної окраси
    Належав, звісно, до обізнаних творців.

    Його мистецтво половіє, мов багаття, −
    Із праху піднято історію життя.
    Не знає праця Мозолевського розп’яття,
    Бо пам’ять вічна – непідвласна забуття.
    *Мозолевський Борис Миколайович (04.02.1936 −
    13.09.1933) – відомий український археолог і поет,
    дослідник скіфської старини, який відкрив світу
    пектораль. Він дослідив 150 курганів пізніх епох,
    в тому числі 100 − скіфських.


    ВідповістиВидалити