ПОДАРУНОК

 На свято вора-шапкокрада

 Злетівся зляканий народ,

 Єдина суть того параду -

 А що ж покласти шефу в рот?

 Які потрібні подарунки,

 Що не несуть в собі образ,

 Пестливий захват, поцілунки,

 Брехливих слів по пару фраз?

 Тут не до місця вірші й книги,

 Він сам письменник хоч куди,

 Тут кожен знає ціль інтриги

 Із лизоблюдів череди.

 Від того клятого пакунку

 Слуги́ залежить майбуття,

 Або в нім диво порятунку,

 Або дорога в небуття.

 Такий потрібен візерунок,

 Щоб впав від радості в екстаз

 Сам іменник, його шлунок

 І навіть модний унітаз.

 Пітніє в сумі вірна челядь,

 Ще й досі не відомо час,

 А чи покличуть повечерять,

 А чи бульдоги візьмуть фас.

 Ґвалтують думи при параді

 І зад змокрілий щось шкребе,

 Нехай би грець такій посаді,

 Щоб так принижувать себе.

 І не знайдеться серед свори

 Хоча б один, хто бахне глек,

 Та скаже витівкам потвори -

 А щоб ти здох, проклятий зек.

 Не стане духу вірній раті,

 Бо в кожній тварі – боягуз,

 Схилились гідністю горбаті,

 Зім’ятий долі йде картуз.

 Такий бомонд сьогодні в зоні,

 Така на нім щедрот печать,

 Себе дарують тій персоні,

 Ключі від тіла дзеленчать.

 09.07.2012р. Василь Ковтун