ЖЕРТОВНИЙ ВОГОНЬ

Ганна Світлична        м.Павлоград

Пам’яті Василя  Стуса та  його  побратимів

Не пригаса жертовний той вогонь

Ні під пльовками, ні під підошвами,

Ані попід тюремними замками

Не пригаса жертовний той вогонь.

У карцерному пітьмищі горить,

На тлі снігів північних – яскравіє,

Сліпим на зрячість подає надію,

Бо в сліпоті несила далі жить.

Вже й кат весь у трудах своїх упрів,

Вже ніч комусь свій вирок пише,

А він, отой вогонь, іще жаркіше,

Мов смолоскип – та й супроти вітрів.

О Україно, це з твоїх долонь

Дарована свята жарінь офіри!

Аби комусь не згасла в тебе віра

Не пригаса жертовний той вогонь.

Страшні твої чорнобильські хрести,

Моя журо й довіку жалібнице,

Раба під жезлом ствердлої правиці,

Та все ж кажу: – Яка щаслива ти!

Щаслива тим, що в тебе є сини.

О, розгодинь свої стражденні очі!

Бо то ж за тебе у похмурих ночах

Горять жертовним полум’ям вони.

Цілуй сивини ранніх їхніх скронь,

Кажи їм: – Я жива! Жива, допоки

Отой вогонь горітиме високий

На лезі днів, і мислів, і безсонь…

Не пригаса жертовний той вогонь.