ТА ВИРВИ В СЕБЕ ТОЙ "ЯЗЫК"...

Та  вирви  в  себе  той  «язык»,

  Позбудься  клятої  пухлини!

 Він  метастазами  проник

 У  серце,  душу  України!

 Та  краще  бути  вже  німим,

 Чим  тим  «хохлом  рускоязычным»!

 Ти  марно  думаєш,  що  ним

 Збудуєш  щось  святе  і  вічне.

 Язик,  це  ніби  помело,

 А  ще  язик  плете  і  меле.

 Він  тріпає,  а  ще  було  –

 Руйнує,  лиже,  м’яко  стеле.

 Язик  у  всіх  у  роті  є,

 Його  тварина  кожна  має. 

 Та,  що  це  врешті  їй  дає,

 Якщо  вона  не  розмовляє?!

 Тож  мало  мати  язика,

 Щоб  українцем  себе  звати.

 У  мови  –  роль  провідника,

 Народ,  країну  об’єднати!

 Ото  ж,    позбудься  «языка»,

 Позбався  клятої  пухлини.

 Бо  тільки  мова,  як  така,

 Душа  народу  України!

МИРОСЛАВ ВЕРЕСЮК