Для
щастя жінки небагато треба…
(Банально,
правда ж? Так вже хтось казав…)
Чому ж
вона і досі марить небом
І
крилами, які цей світ відтяв
Жорстоко,
підло і несамовито…
Прикована
навіки до хреста.
А мрії
ще не випито, не спито,
Душа ще
арфа, арфа золота…
Видзвонює…
витужує… Ви... знаєте,
Що серця
не торкаються роки?..
А може,
в тім її переконаєте?
А раптом
і повірить залюбки?..
Бо кожна
жінка – це апостол щастя…
Як
покохає – мальвою цвіте.
І
почуття її – то як причастя:
Таємне…
Незбагненне…
І святе…
2013
Немає коментарів:
Дописати коментар