НЕ ШУМИ, ЗАЖУРЕНИЙ МІЙ КЛЕНЕ...

Не шуми, зажурений мій клене,

Не ячи в освітлену блакить...

Наче крильця, листячко зелене

На вітрах шовкових лопотить.

Пахнуть липи теплими медами,

Сік янтарний піниться між віт,

Обважнілі яблуні плодами

Гепають у світлий малахіт

Буйнотрав'я, скупаного в росах,

Зводить літо сонячні мости,

У вербових викоханих косах

Загубився промінь золотий.

Подивись, безрадісний мій друже,

Як барвисто клумба зацвіла,

Літній день усміхнено примружив,

Світлі очі, сповнені тепла!

А тополі - мавки кучеряві -

Щось гуртом ворожать над ставком,

Сіє листя відлиски яскраві

У небесне свіже молоко.

Ну, хіба в раю доречна смута,

Де панує велич простоти?

А коли зима настане люта,

Отоді й журитимешся ти.

НаталяДанилюк