ВАСИЛЕВІ СИМОНЕНКУ

                                  Василеві Симоненку

1

Ти маєш рацію: поету мудрість личить,

народжена в одвічній боротьбі.

Ночей розп’яття. В герці – ти і вічність,

яка шукає гідного собі.

Примхлива панночка, що вибере найкращих,

підступно келих дасть із власних рук.

Лиш пригубив – і ти у неї в пастці:

страждатимеш од таїни отрут.

Тяжкий цей вічний хрест! Не знатимеш спокою.

Немає смерті. Пекло – у собі.

Тортури справжні – сам на сам з собою.

Хто більше болю завдає тобі?!

 2             

Ти зціпиш зуби, зраду друзів вибачиш –

біда велика, як завжди, мовчить.

Собі не зрадиш. Смерті мить не вимолиш.

Куватимеш свої слова-мечі.

             Антоніна Царук