Чи бачили колись п’янку красу
Вогкого лісу, ранньою весною?
Чи заплітали ви вінок-косу
Із первоцвітів, з щирою любов’ю?
Цей свіжий аромат роси,
Коли зоря на небі ще ранкова.
І заклик косарів: “Коси!”,
Побачить треба, зайва тут розмова.
Спів солов’ів ранковий треба чути –
Це не Бетховен, Моцарт, або Бах;
Це вам не звуки залами закуті,
Спів у неволі, для птахів – це крах.
А інша справа ліс, пшеничне поле,
І їжі вдосталь, виразна луна.
Стерня по голих п’ятах ледь-ледь коле,
І спів душі так голосно луна.
Немає коментарів:
Дописати коментар