На крутозламі згущення тонів –
рожевого, пурпуру та карміну…
Тривожна заграва віщує кров –
невідворотну кров.
Не віриться? А доведеться.
Ти ж що хотів, Дурепенко Байдаче,
відлежатись
між соняхів у затишнім теплі?
Не випадає! Все! Межа!
За нею – небуття.
Тож, шмарклі витри і кульбач
комоня, що давно вже застоявся!
Ударив Час, мов дзвін:
«Вставай! Змагайся за життя!»
10.08.2012 ВОЛОДИМИР ПІВЕНЬ
Немає коментарів:
Дописати коментар