Я йшов лугами навпростець,
Де трави у коліно,
Знайому пісню вітерець
Співав про Україну.
Шуміли в ній бори, ліси
І грали десь цимбали,
Козацькі давні голоси,
Мов з-під землі, лунали.
І моря чорного прибій
В кайданнім передзвоні
Я чув у пісні вітровій
У себе біля скроні.
Ловив я звуки на льоту
В повітрі голубому
І вивчив пісеньку оту
Дорогою додому.
І поки йшов я поміж трав
По молодому листу,
З верби сопілку змайстрував
Зелену, голосисту.
Тоді вдихнув пісенний звук
У дудочку вербову,
Озвався гай, озвався луг
На ту правдиву мову.
Шуміли в ній бори, ліси
І грали десь цимбали...
Уже й пташині голоси
Ту пісню підіймали.
Затихнув я, бо йшов здаля.
Дай, думаю, спочину...
Аж чую - вся моя земля
Співа про Україну.
П. Засенко
Немає коментарів:
Дописати коментар