ДУМИ-ЛЕЛЕКИ

Василь Ковтун

Ген там, за обрієм, далеко,

Де в небо тануть береги,

Злетіли думи, мов лелеки,

Шукати правди навкруги.

Гайнули милі в вись небесну,

Щоб відтіля почути звіт

Про ту єдину правду чесну,

Котрої так чекає світ.

Розкинули широкі крила,

Схрестили у поталі хвіст,

Несе їх вітром Божа сила

Знайти завдання того зміст.

То зазирнуть в глибокі очі,

То линуть тихо до церков,

То небо молять проти ночі,

То гірко плачуть від оков.

Літають мріями безмежні,

Шукають істину буття,

У розпач загнані бентежні,

Такі ж, як власне, і життя.

Мабуть не відати, не знати,

Де тої правди береги…,

Вертайтесь у свої пенати,

Вам той політ не до снаги.

За що загинути в зеніті?

За що прокльони небесам?

Чи є та правда в Божім світі,

Того і світ не знає сам.

10.08.2012р.