Серпанок на озері

Лягла печатка стомлених зірниць

 Легким серпанком на озерну тишу.

 Вздовж бережечка, в плетиві споришу,

 Янтарить блиск кульбабових зіниць.

 Розкішний клен спустився до води,

 Голублячи корінням ряску сонну.

 Поправив віттям місячну корону,

 Що ледь не спала в хащі лободи.

 Між очерету зазміївся сом,

 Стривожив плесо хвилькою дрібною.

 Помчала та стрілою осяйною

 Розбурканим осоковим ворсом…

 Спиває ніч Ведмедиці ковшем,

 Сновид розмаю олов'яний трунок.

 Торкається душі моєї струнок

 І на зорі спалахує віршем.

ОлегКорнієнко