Скоро твій зачарований сміх
Упаде, як блаженство до ніг,
Нагадавши про щастя й любов,
Де кохання єднається знов.
Повертаєш з далеких доріг
Ти - мій клопіт і мій оберіг!
Дивосвіту мого небокрай!
Ти словами мене не карай…
А, як ніч сколихнуть солов’ї,
Стань бальзамом на рани мої,
І до серця єлей приклади,
Хай розквітнуть у ньому сади!…
Автор: ©
Чумак Катерина
Немає коментарів:
Дописати коментар