Вперто
плужить рій вороння неба дальній клин.
Оре
криком, кружить – стружить сірий іній мли.
Білим
воском першосніжжя впаде, наче сум,
Я прийду
палкий і ніжний. Сонце принесу.
Студінь
душу рве, як вікна вітру дикий схлип.
Клич,
кохана, світлий спогад. Щиро серцем клич.
Хай не
коле дощ чи смуток голкою сльози, -
Я тебе
сховаю, рідна, від негод і зим.
Жовте
листя дощ тріпоче. Знову дні сльоти.
Наш
секрет маленький щастя добре знаєш ти.
Пізня
осінь лишить серцю болю і тривог.
Ми ж
любов, як Божу ласку, ділимо на двох.
Немає коментарів:
Дописати коментар