Сховалась
паморозь в коморі,
До сонця
вишкіривши зуби,
Напівроздіті,
майже голі,
Лежать
на вулиці два трупи.
Скулить
над ними, плаче вітер,
Їм не
співають ``вічна пам`ять,
Тепер
цим двом не постаріти,
А їм на
двох-всього 17-ть.
І голод
клацнувши зубами,
Відкрив
у смерті рот кістлявий,
Тирана
слуги із зірками,
По
Україні хліб збирають.
Із віт
горіх осипав листя,
І оком
кліпаючи часто,
Сидів на
гілці й дзьоба чистив,
Старечий
ворон - свідок хамства.
Він
бачив, як штики прибули,
Як
забирали хліб, коней,
Як
``продрозвьорстку`` розвернули -
Сім шкір
здирали із людей.
Як
руйнували печі, жорна,
В Сибір
зсилали ``куркуля``:
``Який
вже я до біса, чорний,
Але й у
мене є душа!
А в цих
душа - суцільне жало!
Смола!
Чорніша дьогтю стала!
Настояна
на спирті сажа!
А втім,
хіба цих двох замало?!``
А демон
в Шушинську злягався уночі,
З серпом
гадюки й молотом пудовим,
Кував
зірки, а викував мечі,
Ключі
від пекла і стрічки на роги.
О так,
зірки!..
…уже зірки,
У небі
кволо мерехтіли,
Взяли у
сутінки два тіла,
Тягнули
гаком до ріки,
А десь
сова в дуплі совіла,
Мороз по
шкірі пробігав
І ворон
настовбурчив пір`я,
Та
каркав, ніби проклинав.
В агонії
уся країна:
З
голодних виривався губ,
Не крик,
а стогін сполотнілих
Облич,
об них червоні звірі,
Гострили
свій голодний зуб.
Пропали
два..,
а тут у полі,
Шептався
колос до зерна:
``Не
випадай із мого лона,
Ти
бачиш, ходить смерть голодна,
Тримайся
міцно колоска!
Вночі
прийде сестра молодша,
Збере у
вузлик з фартушка,
Якщо й
сама, як ті, не всохла,
Якщо жива ще, сирота!``
``Осиплюсь
краще я і взимку
Озиминою
проросту,
Бо через
мене, сиротинку,
В Сибір
на каторгу, зашлють.``
І дивно
було чути птиці,
Отой
тихенький шелест слів..,
А в ніч
червоні колісниці,
Везли на
плаху бунтарів.
баба
Ляда
Немає коментарів:
Дописати коментар