Зима. Зів'ялий сніг. Трамвай…

Зима. Зів'ялий сніг. Трамвай.
Всере́дині напружені потилиці і пальці.
Зупинка. Цвинтар.
Вислизаю сам з вузьких дверей.

Потилиці і пальці від'їжджають,
А я іду на цви́нтар, до людей.
До свідків вчинків,
До сучасників вождів,
Учасників боїв,
Трагічних перемог,
Неперевершених поразок,
Блукаю привидом старим
Аби щоразу
Себе знайти 
Між марень-мрій, 
Імен, портретів
На стежці хибній, не прямій
Табличці вашій чи моїй,
Затертій. 
---
Смерть ззовні,
А під плитами є поклади буття
На стежках ген іще такі як я
Читають числа чи вичікують причини.
Під вечір віднайду́ть наказ злочинний -
Обґрунтування зайвої війни,
На цвинтарі не водиться вини. 
---
Ми звідси вдарим рано-вранці.
Могили стануть наші шанці.
Піднімемо зітлілі прапори́
І будемо побиті батальйони
Будити звуками іржавої сурми.
Ваш напрямок назад
Наш наступ навмання.
Ви, ті, що все ще НАД,
Ховаєте життя.

Джерело