Вони разом з нами. Тихо чекають…

Вони разом з нами. Тихо чекають,
Вдивляються в очі кожного з нас,
Вони не убиті – просто дрімають,
Лиш тільки спочити пішли у запас.

Своє відстріляли, своє відслужили,
Спокій від битви довірили снам,
І змученим в горі, щоб вік не тужили,
Зі снів своїх тихих шлють вісточки нам.

То блиснуть зорею у небі вечірнім,
То променем сонця заглянуть в вікно,
Нам світять в дорозі, брати наші вірні,
І в образі світлім – їх вірне зерно́.

То дивом веселки заграють над морем,
Зігріють в надії стривожений світ,
Ми їй посміхне́мось, заморені горем,
І віримо свято – то друзів привіт.

То в співі небеснім проллються водою,
Освятять краплинами грішні хати, 
Ми з ними кружляємо в танці ходою,
І знаємо твердо – то наші брати.

Вони разом з нами. Тихо дрімають,
У зорях небесних їх сонний запас,
Веселкою, сонцем, дощем обнімають,
Вдивляються в очі кожного з нас.

Василь Ковтун