пʼятниця, 19 лютого 2016 р.

Вони разом з нами. Тихо чекають…


Вони разом з нами. Тихо чекають,
Вдивляються в очі кожного з нас,
Вони не убиті – просто дрімають,
Лиш тільки спочити пішли у запас.


Своє відстріляли, своє відслужили,
Спокій від битви довірили снам,
І змученим в горі, щоб вік не тужили,
Зі снів своїх тихих шлють вісточки нам.
То блиснуть зорею у небі вечірнім,
То променем сонця заглянуть в вікно,
Нам світять в дорозі, брати наші вірні,
І в образі світлім – їх вірне зерно́.
То дивом веселки заграють над морем,
Зігріють в надії стривожений світ,
Ми їй посміхне́мось, заморені горем,
І віримо свято – то друзів привіт.
То в співі небеснім проллються водою,
Освятять краплинами грішні хати, 
Ми з ними кружляємо в танці ходою,
І знаємо твердо – то наші брати.
Вони разом з нами. Тихо дрімають,
У зорях небесних їх сонний запас,
Веселкою, сонцем, дощем обнімають,
Вдивляються в очі кожного з нас.


1 коментар:

  1. Ми пам'ятаємо їх світлі лиця, але так не хочеться тої пам'яті, хочеться їх бачити живими. В серці залишається біль, яка ніколи вже не пройде, а ще там живе ненависть, нажаль.

    ВідповістиВидалити