Василь Ковтун: У синім небі чути шелест крил

У синім небі чути шелест крил,
В небесну гавань пролягла дорога,
Земля тримати вже не має сил,
Прощально пір’я впало до порога.

Летять, летять у вирій журавлі,
Тужливим криком кличуть перехресно,
Несуть на крилах душі від землі,
Щоб повернути росами у весни.

Не зупинити часу вічний плин,
Серця холонуть відголоском суму,
І тільки в небі журавлиний клин
Пташиним криком зігріває думу.

Летять, летять у вирій журавлі,
Тужливим криком кличуть перехресно,
Несуть на крилах душі від землі,
Щоб повернути росами у весни.

Усе минається, розвіються й сніги,
В зелені трави ляжуть теплі роси,
Пове́рнуть з неба журавлі борги,
Дитячі ноги освятивши босі.

Летять, летять у вирій журавлі,
Тужливим криком кличуть перехресно,
Несуть на крилах душі від землі,
І повертають росами у весни.

02.11.2016р. Василь Ковтун