ПОВСТАННЯ

Пам'яті Головного отамана Холодного Яру

Степового-Блакитного (Костя Пестушка)

                                   За нашу кров, за нашу честь,

                                   за кривди нашого народу!

Степовий-Блакитний

(Кость Пестушко)

– За нашу кров, за нашу честь,

за кривди нашого народу

гуртуймося іти на герць –

за Україну! За свободу! –

Гукнув отаман Степовий,

і загуло навкруг степами:

"За землю й волю буде бій –

ходім хутчій, братове, з нами!

Допоки нас червона рать

усіх за горло не схопила

і не згребла всього добра,

бери, земляче, свої вила!"

І заюрбився Кривий Ріг. (3)

В Терни, Херсон, Олександрію,

здійнявши куряву з доріг,

свою несе повстанство мрію

про тихе, вольнеє життя

без ВУЧКа і комісарів,

що селянину майбуття

готують в злиднях комунарів.

Гартує міць Холодний Яр,

загони степові єднає:

"Веди, отамане! Зброяр

хай дасть набоїв, скільки має!"

І загриміло, загуло

повстання по усіх усюдах.

Було всього тоді, було…

Ніколи степ цей не забуде,

як незасіяні поля

тілами вкрилися героїв

і захлиналася земля

в той час лихий від сліз і крові.

Мов пси скажені, йшли і йшли

ордою нукери червоні.

За рідну землю полягли

Вкраїни славнії герої.

…Отаман Степовий упав,

підтятий пострілом у спину,

і наостанок прошептав,

мов заповіт перед спочином:

"Ще не скінчився наш похід.

Надію з нами не ховайте.

Як буде воля, мій привіт

Вкраїні милій передайте" (4).

Донині той триває бій.

Борні немає тій упину –

за вільний край наш степовий,

за українську Україну.

             Володимир  Стецюк