МРІЄ, НЕ ЗРАДЬ! ТИ Ж ТАК ДОВГО ЛИЛА СВОЇ ЧАРИ...

                        Леся Українка

        1

Жила серед лиха, співала пісні,

Крізь сльози сміялася дзвінко…

У душу навіки запала мені,

Співачка життя – Українка.

І знов серед лиха у прірви на дні,

Від справжнього сонця в затінку –

Живою водою здавались мені

Вогнисті слова Українки.

А зараз у плетиві мрій і надій

До зір підіймається стрімко,

Те світло, що ти запалила в мені, -

Ти чуєш мене, Українко!

       

        2

Зриваю маски, йду до себе,

До первозданного людського «Я»…

Пливуть хмаринки наді мною в небі,

Десь з гаю лине пісня солов’я,

Тихенько вітер колиха тополю –

І пам’ять поплила у забуття…

Неначе не було у світі болю,

Неначе не моє було життя.

І тільки зараз пам’ять справжня

Розтяла променем завісу сну

І я побачила… себе прадавню

І дану Богом долю осяйну.

       

        3

Дожити до межі, до краю,

Спалити за собою всі мости,

Повстати проти себе і без жалю

У Новий Світ, у мрію перейти.

Алла Степаненко