Ненавиджу затертії до дір ,
Так звані, «вдалі», вимушені рими,
А « геніїв пера» - як в небі зір,
Мабуть,завжди таке було, а нині…
Сміюсь і плачу з плагіату,
Невже своїх не мають слів?
Всі хочуть визнання ,
І з лаврів плату,
А я сміюся з крадіїв.
Збагніть,поети, Слово має
Самосвідому і глибинну суть,
Творити вірш допомагає
Господь.
Гріховний плагіату путь.
ОЛЕСЯ ЧАЙКА
Немає коментарів:
Дописати коментар