СУДНА ПЕЧЕРА

Василь Ковтун ( НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ)

Знову печера, сирість, пітьма,

Ричання скаженого вовка,

Злобний оскал, порятунку нема,

Вироку суть скоромовка.

 Мантії чорні від смерті смердять,

Очі погрузли в безодні,

Жертву загнали і скоро з’їдять,

Іуди продажні голодні.

 Язик червоніє, у грудях кипить,

Лапи крадуться до тіла,

Горлянка, ковтаючи слину, хрипить,

Звірюка у захваті діла.

 Гострими іклами світить у тьмі,

Кігті відточені вміло,                               

Вирок від зграї у чорнім письмі -

І це вже усім зрозуміло.

 Навіщо ті мантії, той маскарад,

Навіщо знущання над людом,

Безбожних забав той печерний парад,

Блювання гидотою й брудом?

 Обранцю на жертву - дорога в’язниць,

Не знати свободи і волі,

Кати у печері без духу і лиць

Влаштовують свято сваволі.

 Дуріють від злості, від страху тремтять,

Коли б ще вмерти самому,

І з того ще більше скривавлена рать    

Погрожує світу німому.

 І люд, споглядаючи вражий парад,

Чекає на новий кінець,

Сховавшись від сорому, страху і зрад,

Як стадо безвольних овець.

 Товчеться в надії, що може мине,

Та чаша звірячого сказу,                                   

А вже нову жертву в печеру тягне

Мантія вовча з наказу.

 Втішайтеся звірі, гуляйте свій бал,

Влаштовуйте злі маскаради -

Допоки лякатиме вовчий оскал

Овець, що не знайдуть розради.

 Допоки терпітимуть вівці оброк

В печері звірячого бруду,

Допоки не зроблять той праведний крок,

Котрим покарають іуду.                                                         

 27.02.2012р.