НАЙКРАЩИМ ЖІНКАМ

Василь Ковтун   

Я знову описую книгу життя,

Відкриваючи нову сторінку,

Де славлю без сумніву і без тертя

Ту грішну і праведну жінку.

 Ту, що родила славетних дітей

І над колискою спала,

Що притуляла до теплих грудей

І ними нас всіх згодувала.

 Ту, що зростила свій гордий приплід,

Що дала життя нам уроки,

Ту, що вела нас до хатніх воріт,

Із першого кволого кроку.

 Ту, що молилась ночами за нас,

Що Бога сльозами просила,

Що повела нас у перший наш клас,

Від кого в нас мудрість і сила.

 Ту, що чекає навіть у сні,

Що стомлена горе-думками,

Якій ще не склали найкращі пісні,

Ця слава - для вічної мами.

 Славлю і ту, що в радісний час

Віддала себе як кохання,

Що половиною стала для нас

І ствердила всі сподівання.

 Хто завжди з тобою, хто завжди як друг

В веселу і тяжку годину,

Хто зберігає сімейний наш круг,

Славлю вірну дружину.

 Хто прикрашає похмуре життя,

Тримає кохання багаття,

Хто здарував тобі майбуття -

Доньку з любові зачаття.

 Навіть не знаю, де взяти слова

Найкращій на світі людині,

У кого твій ніс, твої очі, твоя голова,

Священній жінці-дитині.

 Я з ними у спокої, я з ними в теплі,

Зігрітий мов котик на сонці,

Їм ця подяка, уклін до землі,

Мамі, дружині і доньці.

13 грудня 2011 р