ЗАКЛИК РЕПРЕСОВАНИХ

Василь Ковтун

Нас у сталінські тридцяті

Нова партія веде,

І запроданці завзяті

Вже давно - НКВД.

 Роз’їзжають автозаки

Наче  чорні воронки,

Відслідковують собаки

Як шанують їх вінки.

 Між народом, як гадюки,

Розповзаються сексоти,

Все винюхують падлюки,

Гидко людям до блювоти.

 Переповнений до краю

Весь Лук’янівський ГУЛАГ,

Справедливості не має,

Лише злоба, лише страх.

 А з екранів ліплять в вуха

Глашатаї про свободу,

Ту брехню аж сором слухать,

Нема  правди там  народу.

 Все як в ті роки скажені,

Люди  гнуться від оков,

А служаки навіжені

З рук змивають свіжу кров.

 Є у них і свій Вишинський,

І свій Берія в нагоду,

І халений свій Дзержинський,

І свій батько для народу.

 Землю-неньку вкрила тінь

Репресованих років,

Пам’ять старших поколінь

Кличе подихом гробів.

 І в запалених свічках

Всюди заклик їх стоїть:

«Поборіть в собі свій страх!

Новий мор - не допустіть!»

 03.10.2011р.