БУДЯК

Василь Ковтун

Прошу мене не проганяти,

Бо ж я вчепився як будяк,

Щоб хоч у когось запитати,

Почути відповідь – то як?

 Як ця країна ще існує,

Чому не щезла ще хто зна,

Де хто як може, так грабує,

Де вже спустошена казна?

 Як вчаться в школах наші діти,

Що відчувають вчителі,

Яким несуть не тільки квіти-

Доляри, євро та рублі?

 Як нас приймають у лікарні

Білохалатні бюрократи,

Що продають як у книгарні,

Знання без клятви Гіпократа?

 Як захищають нас сьогодні

Пани армійські офіцери,

Де вояки напівголодні,

Де замість зброї-лиш папери?

 Як нашу волю і свободу

Чужа ґвалтує пропаганда,

І байстрюки  їй у нагоду-

Міліціянтів мужня банда?

 Як нас на допити тягають

В погонах пацани і вори,

Які на сходках мурку грають,

Для нас же – мов би прокурори?

 Як нас саджають в каземати

Безчестні й продані суди?

Кого кийками не зламати,

Того за грати, за прути.

 Як нас дурманять депутати,

Що як повії знають діло,

Яких не вчили сором мати,

Продавші  честь свою і тіло?

 Як закликають до лопати

Вельможні брехуни прем’єри,

Що в люд готові  їх стромляти

Заради власної кар’єри?

 Як наші душі і стремління,

Країни долю і безпеку,

Дітей майбутні покоління

Ми віддали гаранту-зеку?

 Як ще існує ця країна,

Чому не щезла ще вона,

Ця  чаша з медом – Україна,

Вже майже випита до дна?...

 Прошу мене не проганяти,

Бо майже кожен з нас будяк,

Хто як і я хотів би знати

Одвічну відповідь - то як?

 20.12.2011р.